У парламенті зареєстрована чергова спроба удосконалити порядок залучення громадян України до участі у здійсненні правосуддя та формування списку присяжних. Проєкт, про який піде мова далі, ініційований Кабінетом Міністрів України, зареєстрований 5 жовтня 2020 року, його номер — 4191.
Проєктом пропонуються зміни до низки статей Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Зокрема, пропонується виключити конструкцію «та за її згодою» зі статті 63 Закону про статус присяжного. Відтак, у разі прийняття проєкту, попередня згода від особи на включення її до списку присяжних не буде непотрібна.
Окрім того, планується спрощення порядку формування списків присяжних шляхом виключення місцевих рад з процесу їх формування та покладення такого обов’язку на Державну судову адміністрацію (ДСА) України та її територіальні управління з використанням інформації, що міститься в Державному реєстрі виборців.
Чи є запропонована модель функціонування інституту присяжних в Україні дієвою? Які можуть виникнути проблеми на шляху реалізації механізму? Чи готове українське суспільство брати на себе відповідальність за людські долі? Ці та інші запитання ми адресували очільнику територіального управління ДСА в Одеській області.
ПРЯМА МОВА
Тарас ЛУКАШ, начальник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області
Законопроєкт містить декілька новацій, які докорінно змінюють механізм формування списку присяжних, який тепер пропонується покласти на ДСА України та її територіальні управління замість місцевих рад.
Однією з запропонованих новацій законопроєкту є те, що списки присяжних будуть формуватись на підставі інформації, що міститься у Державному реєстрі виборців.
Враховуючи це, варто згадати рівень існуючої в країні внутрішньої та зовнішньої трудової міграції, а в особливо її західних регіонах, де вона досягає до 70-80 % працюючого населення. І звісно, що всі ці люди є в реєстрі виборців, але жодної інформації про фактичну відсутність їх за місцем проживання реєстр не містить.
Це може стати головною проблемою в механізмі формування списку присяжних та залучення їх до здійснення правосуддя.
ДСА України розробляла та вносила пропозиції попередньому складу Кабінету Міністрів України, який у своєму законопроєкті також пропонував аналогічний механізм залучення присяжних, а також вносила інші пропозиції, які б давали можливість зробити процес формування списку присяжних дієвим. Однак, вказаний законопроєкт не містить жодної з них.
Слід звернути увагу, що законопроект також пропонує зменшити віковий ценз присяжного з 30 років до 25 років. Виникає питання: чи кожен громадянин в свої 25 років має достатній життєвий досвід, щоб вирішувати долі людей? Мабуть — ні. Тому, якщо б законопроєкт запропонував збільшення вікового цензу для присяжного, наприклад, до 33 чи 35 років, то це було б доцільнішим.
