У РФ є два ймовірні претенденти на посаду президента, яку сьогодні обіймає Володимир Путін. Таку думку висловив 26 грудня в ефірі радіостанції «Эхо Москвы» російський політолог Станіслав Бєлковський.
«Давайте подивимося на ймовірних наступників… Хто максимально амбітний? Хто фактично не приховує своєї готовності обійняти президентський пост і робить для цього все можливе? Я поки бачу дві найяскравіші, справді яскраві фігури. Це глава уряду Михайло Мішустін і мер Москви Сергій Собянін», – сказав він.
За словами політолога, «публічно ніхто з них не декларує, що збирається бути президентом, а, навпаки, це заперечує».
«Але якось за виразом їхніх облич, а також за багатьма діями (тими самими непрямими ознаками, на яких побудовано мавзолейну аналітику) ми бачимо, чуємо і відчуваємо рівно протилежне. Михайло Володимирович Мішустін, за відгуками людей, які знають його давно, ще ставши главою Федеральної податкової служби, вже проповідував серед своїх соратників, що ось, він разом із командою колись стане прем’єр-міністром Росії, а там уже настають такі почесті, про які не прийнято говорити вголос», – пояснив Бєлковський.
Він вважає, що Мішустін «послідовно йде цим шляхом», але «був трохи експансивним і агресивним у своїй піар-кампанії і тому до кінця року змушений був усе ж залягти на дно».
«Він зрозумів, що вичікувати потрібно вміти, і терпіти потрібно вміти, і не потрібно занадто ясно демонструвати свої амбіції, які стали погано прихованими. На цьому тлі, звичайно, велетнем вивищується постать Сергія Семеновича Собяніна, який теж зумів налагодити в Москві абсолютно правильну, з погляду Кремля, систему влади», – зазначив Бєлковський.
Собяніну «чудово вдалося» стати «модератором інтересів федеральних угруповань та основних навколопутінських кланів у столиці».
«Ми пам’ятаємо, що навесні Сергій Собянін фактично мало не правив країною, тому що федеральне чиновництво якось розбіглося по прихистках, користуючись термінологією Олександра Ісайовича Солженіцина. Через це потім Сергію Собяніну прилетіла відповідь із Кремля. Йому натякнули, що він узяв на себе занадто багато. Але він проявив себе, зокрема, і як потужний публічний політик, і, безперечно, як людина, яка може брати на себе відповідальність, а отже, претендувати на вищу державну посаду», – сказав Бєлковський.
Путіна обрали на пост президента РФ у 2000 році. Після двох строків, у 2008 році, він перейшов на посаду глави уряду РФ, а президентом став Дмитро Медведєв. У 2012 році Путіна знову обрали главою держави, також він виграв президентські вибори 2018 року.
20 січня 2020 року Путін вніс проєкт закону про поправки до конституції РФ на розгляд Держдуми. Його одностайно ухвалили в першому читанні 23 січня й остаточно затвердили 14 березня.
Держдума РФ, зокрема, підтримала поправку про занулення президентських каденцій Путіна, що дасть йому можливість залишитися при владі після 2024 року, коли закінчується його четвертий президентський строк. Отже, він зможе обіймати посаду президента до 2036 року, коли йому виповниться 84 роки.
31 жовтня Путін вніс до Держдуми законопроєкт, який дозволить йому стати довічним сенатором. Парламент ухвалив його 9 грудня, за два тижні Путін підписав його.
Про ймовірну відставку Путіна на початку 2021 року нібито через хворобу Паркінсона писав британський таблоїд The Sun у листопаді. Спікер глави Кремля Дмитро Пєсков назвав публікацію «повною нісенітницею».
