Дещо зіб’ю захоплення частини Facebook щодо рішення про санкції США проти деяких українських діячів.
1. Уже досить давно США ввели санкції проти Медведчука. До чого це призвело? Та ні до чого. Медведчук сам відкрито хизується, що просто переписав бізнес на дружину, керує ним особисто, але юридично – нібито не причетний. Навіть телебордель Медведчука, про який усі знають, що він його, – висить на товаришеві. Це характерний приклад того, що санкції – це потужно, але тільки для тих, кого дійсно турбує хоч щось, що може бути пов’язано зі США. А якщо людині по фігу, то й по фігу.
2. Санкції проти Деркача теж ввели не вчора. І що ж сталося? Якось його діяльність змінилася? Ну навряд чи. Можливо, дещо ускладнилося питання з банками. Але якщо він теж повісить бізнес на умовну Оксану Марченко, це зробить його життя приблизно такий самим, як раніше.
3. Абсолютно зрозуміло, що всю цю історію із записами розмов Байдена та Порошенка придумали й забезпечили дещо іншого рівня люди разом із Деркачем. Наприклад, іноді можна спостерігати, як так званий прокурор Кулик у Києві гуляє з одним ексрозвідником, дуже шанованим найкращими людьми міста. Цей ексрозвідник нібито ні до чого? Не вірю.
Чомусь за кадром залишається і Юрій Луценко, який особисто, коли був генеральним прокурором, вплутався в кампанію з дискредитації чинної (!) амбасадорки США в Україні Марі Йованович і у спробу Руді Джуліані подати ситуацію так, нібито це з України, а не з Росії відбулося втручання у вибори в Америці 2016 року. І що в підсумку з Луценком? Нічого?
Ідемо далі. А хто міг записати розмови Порошенка та Байдена? Путін, чи що? Думаю, ці розмови записував сам Порошенко, а потім втратив контроль над записами або над тим, хто зберігав ці записи. Навіть за самим звуком цих записів чутно, що Байден там на гучному зв’язку, а ось Порошенко біля джерела записи. Чи то його, бідолаху, підступно кинули його ж спецслужби, що теж можливо. Чи то це було усвідомлене архівування розмов. У будь-якому випадку це привід порозумітися. Чи було таке пояснення? Не було. Плюс, ніколи не повірю, що генеральний прокурор Луценко за президента Порошенка і справді міг зайнятися аж такою самодіяльністю, що нападав на чинну (!) амбасадорку США без погодження з головним дипломатом нашої з вами сучасності.
Суто за наслідками – цих санкцій не варто перебільшувати. Можна розглядати цих сімох, проти кого додали санкції зараз, тільки як якусь вказівку на тих, кого дійсно мали на увазі або ще можуть мати на увазі. Суто за сюжетом – у цієї історії ще може бути продовження.
Джерело: Дмитро Литвин / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
