Президент Азербайджану Ільхам Алієв закликав західних лідерів не турбуватися щодо християнських храмів у Нагірному Карабасі, оскільки вони є «історичною спадщиною» країни. Про це він заявив 23 листопада під час відвідування Агдама, йдеться на сайті президента.
Алієв зазначив, що після закінчення війни в Карабасі деякі західні лідери підіймають питання про те, що станеться із християнськими храмами на територіях, які перейшли під контроль Азербайджану.
«Висловлюють занепокоєння і в розмові зі мною, і в офіційних заявах. Нехай ніхто не турбується, особливо лідери західних держав, які розпалюють ісламофобські почуття, які закривають очі на осквернення ісламських святинь і навіть виправдовують тих, хто їх опоганює. Вони не мають права говорити про це, це по-перше. По-друге, всі храми, що є на нашій території, – наша історична спадщина», – зазначив він.
Питання про християнські храми в Нагірному Карабасі в середині жовтня підіймав президент Росії Володимир Путін під час телефонної розмови з Алієвим та прем’єр-міністром Вірменії Ніколом Пашиняном.
У 1991 році Нагірний Карабах за підтримки Вірменії оголосив про незалежність від Азербайджану. Це призвело до бойових дій, що тривали до 1994 року. Збройний конфлікт завершився підписанням Бішкекського протоколу про перемир’я і припинення вогню, але час від часу між сторонами виникають збройні сутички. За час конфлікту в регіоні загинуло понад 30 тис. осіб. Азербайджан вважає Нагірний Карабах окупованою Вірменією територією.
27 вересня 2020 року в Нагірному Карабасі спалахнув наймасштабніший за останні роки конфлікт. Міністерство оборони Азербайджану звинуватило Вірменію у «масштабній провокації», обстрілі позицій азербайджанської армії та оголосило про початок «стрімкого контрнаступу». Вірменська влада зі свого боку заявила, що азербайджанські військові ініціювали наступ на Нагірний Карабах. Під час конфлікту сторони використовували танки, важку артилерію та авіацію. Повідомляли про загиблих і поранених військовослужбовців та мирних жителів.
Воєнний стан оголосили як у Вірменії, так і в окремих районах Азербайджану. Обидві країни, що конфліктують, оголосили мобілізацію.
Домовленостей про перемир’я у Нагірному Карабасі досягали неодноразово, але щоразу їх порушували.
Представник «влади» Нагірного Карабаху Ваграм Погосян 9 листопада повідомив, що армія невизнаної Нагірнокарабаської республіки більше не контролює основне місто Шуша, а азербайджанські війська підступили до столиці Карабаху Степанакерта.
У ніч на 10 листопада Пашинян, Алієв і Путін підписали заяву про припинення війни в Карабасі. Згідно з домовленостями, уздовж лінії зіткнення в Нагірному Карабасі розмістять 1960 російських миротворців, 90 бронетранспортерів, 380 військових і спеціальних автомобілів.
Прем’єр Вірменії говорив, що це рішення було для нього вкрай важким, але безальтернативним. Алієв підкреслив, що Пашиняна «змусили» підписати документ, «максимально вигідний» для Баку. Після підписання домовленостей про врегулювання ситуації в Нагірному Карабасі представники вірменської опозиції вимагали відставки Пашиняна.
Більшість населення Вірменії сповідує християнство, більшість азербайджанців – прихильники ісламу.
