У нас є низка законопроєктів, які ми точно обіцяли ухвалити. Ми сказали, що проголосуємо за народовладдя, – отже, ми маємо це зробити. Яка форма законопроєкту – давайте обговорювати. Але те, що ми маємо виконувати обіцянки, – це очевидні речі.
До слова, у нас є 226 голосів. Ми не можемо сказати, що нам їх не вистачило, бо не вистачило голосів наших партійців. У нас є 226 голосів. І правильно ставить керівництво фракції питання: якщо ми не можемо знайти 226 голосів за ті знакові законопроєкти – а проєкт закону про народовладдя точно знаковий, він був першим, який ми і президент обіцяли прийняти; він вносить законопроєкт, а його ж партія, виявляється, не хоче голосувати – у чому тоді суть? І в даному випадку я розумію керівництво партії. Давайте обговорювати законопроєкт, а не уникати відповідальності за такі голосування. А то починається: «п’ята колона», «не можна» і так далі. Що не можна?
Не можна людям довірити справу врядувати країною? Дивимося тоді Конституцію – закон каже, що єдиним джерелом влади в Україні є народ.
Чому поляк може стати суб’єктом законодавчої ініціативи? Він може з такими ж як він поляками об’єднатися і, написавши закон, домогтися його голосування. Чому українець не може це зробити?
Чому поляк може прийти на місцевий референдум і відкликати свого міського голову чи депутата? Чому українець не може це зробити? Не потрібно маніпулювати і виявляти неповагу до народу.
(Сьогодні Верховна Рада ухвалила закон про всеукраїнський референдум. Його підтримало 255 нардепів. – «ГОРДОН»).
Джерело: Ірина Верещук / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
Блог відображає виключно точку зору автора. Редакція не несе жодної відповідальності за зміст та достовірність матеріалів у цьому розділі.
