Венеціанська комісія не буде глибоко вдаватися в ситуацію і ставати на чийсь бік – це не в її стилі, заявив у коментарі виданню «ГОРДОН» український юрист, експерт із конституційного права, професор кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Українсько-американського університету Конкордія Сергій Панасюк.
«Венеціанська комісія (ВК) чітко дала зрозуміти, що розв’язувати проблеми за нас не буде. Як і варто було очікувати, вона не ухвалила нічого конкретно або екстраординарного, як на те сподівалися в Офісі президента. Комісія, по суті, окреслила загальні проблеми і стала на бік кожного з учасників конфлікту, потроху. Із реакції юристів, політиків, соцмереж, медіа бачу, що вже почалася поляризація, кожен трактує висновок ВК у контексті своєї вигоди: одні стверджують, що комісія повністю підтримала президента і КСУ вийшов за межі своїх повноважень, інші – що вона підтвердила правоту КСУ і його чіпати не можна. Ні одне, ні інше не є правдою. Правда в тому, що ВК врахувала деякі нюанси, не вдаючись у глибину політичних проблем в Україні, вона підтвердила наявність певних проблем у рішенні КСУ, але заявила, що КСУ – «страж Конституції» (gatekeeper of the Constitution) і що його рішення треба виконувати, зазначила, що антикорупційні органи мають бути незалежними і нічого не сказала про ймовірний розпуск КСУ. Мені здається, незабаром ВК ще розбереться з проєктом президента України про розпуск Конституційного суду і дасть свій додатковий висновок», – сказав юрист.
На його думку, в Україні вибухнула не конституційна, а інституційна та політична криза, тому що органи влади не спілкуються між собою і не співпрацюють.
«У нас юридичний бардак у країні, коли найвищі органи влади не хочуть співпрацювати між собою. Президент і парламент ігнорують будь-які натяки й рішення КСУ, навіть якщо той дає можливість виправити проблему. Додатковий доказ того рішення КСУ щодо НАБУ, у якому суд дав три місяці відтермінування для приведення законодавства у відповідність із рішенням. Уже в середу відтермінування закінчиться. А парламентарям, мабуть, абсолютно пофіг, що КСУ дав їм шанс усе виправити без законодавчого колапсу. Їм хоч рік відтермінування дай. Хотілося б, щоб президент і Верховна Рада прийшли до КСУ і поспілкувалися про те, як змінювати закон та імплементувати його рішення. Адже КСУ – це арбітр і остання незалежна інстанція. Але замість цього законодавець став атакувати, заявляючи про розпуск суду. Із 2019 року ніхто не вникає в суть того, що рекомендує КСУ, а бере тільки результат: так чи ні. І антикорупційна криза, по суті, сталася саме через це, а потім посилилася, коли КСУ став давати по руках президенту Володимирові Зеленському щодо змін до Конституції, коли він захотів повністю розв’язувати питання антикорупційних органів. Президент образився, а Конституційний суд сказав: ми не будемо м’якими, ми підемо на ризик, розуміючи, що порушимо певну матерію антикорупційної політики, і будемо діяти жорстко, тому що ви нас не чуєте й не хочете слухати«, – зазначив Панасюк.
Він підкреслив, що позиція Венеціанської комісії не є бездоганною.
«Варто не забувати один важливий нюанс, що ВК не є стовідсотковим мірилом, а діалоги і «загравання», які комісія веде з органами влади РФ, м’яко скажемо, компрометують як саму європейську інституцію, так і її рішення. Венеціанська комісія, до речі, разом з офіційним «ручним» і «науковим» органом уряду Росії цілий конгрес провела щодо конституційних питань. І це після того, як Конституційний суд РФ визнав законною анексію Криму. Незалежному міжнародному органу такого рангу неприпустимо, як на мене, не те що спілкуватися і проводити заходи, а поруч бути згаданим із сучасною Росією. Тому зараз ВК точно не істина останньої інстанції. А найголовніше, що вона і не буде глибоко вдаватися в ситуацію, і ставати на чийсь бік. Це не в її стилі! У нашому «городі» тільки нам жити і знаходити виходи зі сформованих ситуацій», – резюмував юрист.
Конституційний Суд України 27 жовтня 2020 року скасував частину положень антикорупційних законів і вказав, що встановлення кримінальної відповідальності за декларування свідомо недостовірних даних, а також умисне неподання декларацій є надмірним покаранням за вчинення таких правопорушень.
Після рішення КСУ від 27 жовтня в Україні розпочалася конституційна криза. Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) у зв’язку з рішенням КСУ 28 жовтня закрило доступ до реєстру електронних декларацій і припинило їх перевірку, зберігання та оприлюднення. Голова агентства Олександр Новіков назвав рішення КСУ «нищівною поразкою антикорупційної реформи».
29 жовтня Зеленський зареєстрував у Верховній Раді законопроєкт №4288, яким пропонує визнати неправомірним рішення КСУ, позбавити повноважень увесь склад суду і призначити новий, а також забезпечити безперервність дії антикорупційного законодавства. Голова КСУ Олександр Тупицький заявив, що цей проєкт закону має ознаки конституційного перевороту і суперечить Конституції.
Представники Ради Європи 31 жовтня розкритикували законопроєкт Зеленського. У відповідь НАЗК заявило, що Конституційний Суд принаймні двічі порушив Конституцію України. Тупицький заявив, що зміна складу КСУ може призвести до порушення територіальній цілісності України. Він також не відкинув, що стосовно нього можуть вести різні провокації, наприклад, йому можуть підкинути російський паспорт або гроші.
9 грудня Зеленський закликав Раду не розглядати його законопроєкт до рішення Венеціанської комісії.
9 грудня Венеціанська комісія опублікувала терміновий висновок, що рішення КСУ про скасування низки положень антикорупційного законодавства «не має чіткої аргументації».
10 грудня представник президента у КСУ Федір Веніславський заявив, що комісія підтвердила тези, озвучені главою держави. «Ми абсолютно задоволені», – сказав Веніславський.
