Учора презентували дані чергового опитування Соцгрупи «Рейтинг» – «Україна на карантині». І хоча саме опитування, як видно з назви, присвячено темі карантину, найбільший інтерес викликали дані про рейтинги довіри. На першому місці, як і раніше, президент Зеленський. Йому довіряє 44% опитаних.
А ось імена двох інших «призерів» за рейтингом довіри спричинили великий ажіотаж. На другому місці – Віталій Кличко (йому довіряє 33% опитаних), на третьому – Володимир Гройсман (йому довіряє 31% респондентів). Підозрюю, що ця інформація може викликати певні ревнощі в Петра Порошенка. Колишні молодші партнери обійшли за рейтингом довіри колишнього патрона. Сам Петро Олексійович за цим показником поступився ще й Дмитрові Разумкову, Юлії Тимошенко і Юрієві Бойку. Але насправді головною проблемою для експрезидента є не те, що за рейтингом довіри він поступився деяким іншим політикам, а високий рейтинг недовіри (Петрові Порошенку не довіряє 75% опитаних, до того ж 56% цілковито не довіряють). За цим показником Петро Олексійович поступається тільки Арсенієві Яценюку. Високий антирейтинг Петра Порошенко став для нього непереборною перешкодою на торішніх президентських виборах, і він залишається актуальною проблемою, незважаючи на певне зростання кількості його електоральних прихильників.
Чим пояснити відносно високі показники (за українськими мірками) рейтингу довіри у Кличка та Гройсмана? На користь Віталія Кличка, найімовірніше, спрацював ефект виборчої кампанії під час місцевих виборів. Цей ефект, напевно, матиме вияв не тільки в Києві, але, завдяки ЗМІ, й у всій країні. На користь Володимира Гройсмана, напевно, працює порівняння з нинішнім і попереднім прем’єрами. Усе пізнається в порівнянні. Але є в них і якийсь спільний знаменник. Обидва – неагресивні й неконфліктні, не залучені до політико-ідеологічних протистоянь влади та опозиції, «патріотів» і «русофілів», прибічників та супротивників Зеленського й Порошенка. І це, напевно, підвищує рівень довіри до цих політиків у прихильників поміркованих, центристських політичних поглядів.
Але й Віталієві Кличку та Володимирові Гройсману я б радив не надто радіти нинішнім рейтингам довіри. Адже це не електоральний президентський рейтинг і не рейтинг партії. Свого часу дуже непоганий рейтинг довіри був у Анатолія Гриценка, але ми пам’ятаємо, чим закінчилися для нього президентські та парламентські вибори. Електоральні рейтинги Кличка і Гройсмана, а також їхніх партій поки що залишаються не дуже високими. І Віталієві Володимировичу, і Володимирові Борисовичу, і їхнім політтехнологам потрібно замислитися над тим, як конвертувати непогані показники рейтингу довіри у зростання електоральних рейтингів. Автоматично цього не відбудеться.
Думаю, що дещо здивований і розчарований даними опитування Соцгрупи «Рейтинг» (за рейтингом довіри) Дмитро Разумков. Він, напевно, уже звик, що стабільно має друге місце за рейтингом довіри. А тут опинився лише на четвертому місці. Та й рейтинг довіри знизився аж на 5%. Але Дмитрові Олександровичу не варто особливо засмучуватися. У нього знизився (на 4%) і рейтинг недовіри. А ось на що слід звернути особливу увагу – різко зросла (із 26% до 35%) частка тих респондентів, які його не знають. Досить було голові парламенту захворіти і випасти на кілька тижнів з інформаційного простору, як одразу ж знизився рівень його впізнаваності. А це означає, що він ще недостатньо закріпився в пам’яті простих українців. Є над чим працювати.
До речі, також різко знизився і рівень упізнаваності глави уряду Дениса Шмигаль. 34% українців досі не знають, хто це такий. Непомітний у нас прем’єр-міністр. Хоча давно вже саме час проявити себе. Рейтинг довіри в нього, між тим, також знизився – із 18% до 15%. І зрозуміло чому. А ось рейтинг довіри міністра внутрішніх справ Арсена Авакова стабілізувався (на рівні 22%) після попереднього підйому. Знову-таки, усе пізнається в порівнянні (і з нинішнім прем’єром, і з іншими міністрами).
На завершення цього експрес-огляду знову про Арсенія Петровича. Прикро мені за нього і шкода. Один із найталановитіших українських політиків опинився на задвірку сучасної української політики. Президентство Байдена може дати йому шанс на збільшення політичного впливу, але навряд чи вплине на рейтинги. Арсенієві Яценюку потрібен органічніший імідж (а не гра в «бородатого мачо») і нова, неполітична роль, яка дасть йому змогу виявити всі його численні таланти.
Джерело: Владимир Фесенко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
