Разом з аудіозаписом, на якому колишній голова Комітету держбезпеки Білорусі Вадим Зайцев обговорює можливість убивства журналіста Павла Шеремета, оприлюднили й рапорт про стеження. Інформація в ньому відповідає дійсності. Про це в коментарі виданню «ГОРДОН» розповіла головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва.
«Безумовно, поява такої інформації не може не шокувати. Ми ніколи не заперечували можливої причетності до вбивства Павла Шеремета білоруських і російських спецслужб і говорили про це. У зв’язку з цією публікацією білоруська версія стала однією з основних. Павло був фактично особистим ворогом Олександра Лукашенка. І це не перебільшення. Витоки цієї нелюбові можна шукати ще у 1990-х роках, коли Павло був опозиційним журналістом. Його позбавили білоруського громадянства. І це було особистим рішенням Лукашенка. Крім того, Павло був ідейним натхненником опозиційного видання «Белорусский партизан», яке не подобалося владі. Є ще один цікавий нюанс: Павло довго не приїжджав до Білорусі, але влітку 2016 року, буквально за півтора місяця до загибелі, він був у Мінську. Справа в тому, що за пів року до цього помер його батько. Павло поїхав на поминки і побачитися з мамою. Зараз вже ми трохи інакше дивимося на цю поїздку і можемо припустити, що це можуть бути ланки одного ланцюга. Не можна точно відкидати версію, що до вбивства можуть бути причетні білоруські спецслужби, тому що Шеремет був критиком режиму і його не любив Лукашенко», – заявила редакторка.
За її словами, оприлюднена інформація порушує питання, наскільки якісно українське слідство відпрацювало версію причетності білоруських спецслужб до вбивства Шеремета.
«Я не можу сказати, що реакція українських правоохоронців мене влаштовує. До п’ятої річниці загибелі Павла хотілося б мати вагоміші підстави та говорити про конкретних замовників і виконавців. Мене в принципі не влаштовує статус справи, зокрема брак доказової бази в цій справі. Як свідомого журналіста мене цікавить, наскільки ретельно відпрацьовували версію причетності до вбивства спецслужб, як білоруських, так і російських. Раніше слідство говорило, що з російськими слідчими ми не можемо співпрацювати, тому що у нас погані відносини з РФ, вони не дають нам інформації. Але щодо білоруських правоохоронців я не можу згадати взагалі жодних коментарів. Можливо, вони і були. Питання в тому, наскільки ретельно відпрацьовували білоруську версію», – сказала Мусаєва.
На її думку, поява нової інформації може дати розслідування новий імпульс.
«Думаю, що нова інформація може стати хорошою зачіпкою і дати справі новий імпульс. Але ми розуміємо, що сусідня країна наразі проходить дуже непростий період. Лукашенко почувається загнаним звіром. Сумніваюся, що підуть ще якісь факти, одкровення та докази, які можуть свідчити про те, що це зробили білоруські спецслужби. Тобто запитань у мене з’явилося ще більше. І основне запитання: чому запис, який зробили у 2012 році, з’являється у відкритому доступі у 2021 році, хоча вбивство сталося у 2016-му. Припускаю, що людина, яка передавала запис європейцям, українським правоохоронцям і нам, просто боялася раніше говорити, а зараз, після всіх подій у Білорусі, зважилася на це. Це цілком імовірно», – зазначила журналістка.
Вона не відкидає можливості, що оприлюднені плівки можуть бути підробленими.
«Я припускаю все що завгодно. Через 20 років з миті появи плівок Мельниченка ми багато розуміємо. Аудіовізуальні матеріали самі собою не є доказом. Вони вимагають ґрунтовної експертизи, що спричиняє багато складнощів. Але я б хотіла акцентувати увагу на одному з документів, який опублікували разом з аудіозаписом, – це рапорт про стеження за Шереметом. Інформація, яка є у цьому рапорті, відповідає дійсності. Наприклад, щодо поїздок Шеремета до Киргизії, якою машиною він пересувався по Москві, з ким він контактував, із ким спілкувався. Тобто за ним точно стежили. І рапорт є документом», – підкреслила Мусаєва.
Бельгійське видання EUobserver 4 січня 2021 року опублікувало аудіозаписи розмов колишнього глави КДБ Білорусі Вадима Зайцева, в яких, зокрема, обговорювали можливість убивства Шеремета. Як стверджує видання, розмови записували прихованим пристроєм 11 квітня 2012 року під час інструктажу співробітників контртерористичного підрозділу КДБ «Альфа» у мінському офісі Зайцева. Як зазначив Зайцев, завдання щодо організації політичних убивств КДБ дав саме Лукашенко і виділив на це $1,5 млн.
Стало відомо, що аудіозаписи оприлюднив колишній співробітник спецпризначенців Білорусі Ігор Макар. Він уже заявив про готовність особисто свідчити у справі про вбивство Шеремета.
Нацполіція України заявила, що отримала інформацію видання EUobserver, а також дозвіл на проведення слідчих дій в одній із європейських країн, проте не уточнила, в якій саме.
Директор департаменту комунікації Міністерства внутрішніх справ Артем Шевченко заявив, що інформація журналістів «підтверджує основну версію слідства, що наші обвинувачені діяли не самостійно, а виконували певний злочинний задум певних невстановлених осіб».
Заступник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко сказав, що ця версія ніяк не впливає на статус підозрюваних у справі Шеремета, оскільки «стосується можливих варіантів того, хто був замовником вбивства, а не його виконавцем».
Адвокати фігурантів справи про вбивство Шеремета вважають, що нова інформація з версією про причетність до злочину білоруських спецслужб може «зруйнувати» версію слідства.
Шеремет загинув 20 липня 2016 року в Києві унаслідок підриву машини, яка належала співзасновниці видання «Українська правда», цивільній дружині журналіста Олені Притулі. Прокуратура кваліфікувала інцидент як умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох людей.
12 грудня 2019 року міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков повідомив про затримання підозрюваних у причетності до вбивства Шеремета. Пізніше того ж дня Нацполіція назвала імена імовірних причетних: це музикант і доброволець Андрій Антоненко, військова медсестра Яна Дугар, а також лікарка та волонтерка Юлія Кузьменко. Їх усіх заарештували. Фігуранти заявляють, що не причетні до вбивства Шеремета.
22 травня 2020 року поліція повідомила захист підозрюваних про закінчення досудового розслідування.
Шевченківський райсуд Києва ухвалив рішення, що судитиме Антоненка, Дугар і Кузьменко за участю присяжних. Перше засідання по суті відбулося 28 вересня.
