Протестувальники виступають проти локдауну. Їхнє право. Вони, як бізнес, мають думати лише про свої доходи. І вони думають. Тому з огляду на свій егоїстичний інтерес і протестують.
Але чи маю я їх підтримувати? Ні. Тому що теза про те, що локдаун не потрібен, нехай люди й далі помирають – трохи розходиться з поданням про уклад суспільства і справедливість. Егоїстичний інтерес протестувальників тут розходиться зі спільними інтересами суспільства. І це нормально. Так буває.
Локдаун – єдиний спосіб боротися з пандемією. Єдиний дієвий. Тому його і застосовує весь цивілізований світ. Бо хоче вберегти свою медичну систему від колапсу. Влада Німеччини та Австралії, США та Канади не хоче обмежень. Ці обмеження не приносять їм задоволення. Але вони запроваджують їх тому, що іншого виходу немає. Інакше вірус поширюється без контролю. І невдовзі загрожує всій медичній системі. І так працює не лише в Україні. В Україні, на жаль, немає довіри до влади. Але це не означає, що влада завжди робить дурниці. Деякі речі необхідні. І локдаун – одна з них.
В Україні найлояльніший для бізнесу локдаун з усіх можливих. Навіть занадто лояльний. Усього два тижні в мертвий діловий сезон – це може і не допомогти зупинити поширення вірусу. Це головний недолік такого локдауну. Тож влада, виходячи з міркувань боротьби за рейтинги, уже пішла максимально назустріч. Далі просто нікуди. Тому всі висловлювання про навмисне вбивстві бізнесу і подібне – просто не спроможні.
Ви можете сказати, що в ЄС держава допомагає бізнесу. А в Україні ні. Так, багато в чому це правда. Але що це змінює? Це не змінює того факту, що українська медицина може впасти. Зовсім не змінює. Це стимулює бізнес протестувати? Можливо. Хоча є підозри, що їх стимулюють й інші сили або товариші.
Здатна чи ні українська держава допомогти тим, хто страждає від карантину, – не має значення, коли ми говоримо про необхідність уберегти медичну систему від колапсу.
Українська держава слабка. Інститути не працюють. І багатьом це дозволяє не платити податків у гарні часи. Але обертається тим, що держава не може допомогти в погані. Тому так, держава не допоможе. Точно так само не варто чекати від нашої держави пенсій тим, хто зараз працює. Їх не буде. І як бізнес має рятувати себе сам у такий час, так і кожен майбутній пенсіонер має сам подбати про свій дохід у старості. Це правда України.
Чи треба щось змінити? Так, треба. Але тут треба робити реформи. Сплачувати податки. Усім грати за правилами. А цього вже мало хто хоче. Якби Україна виконала програму МВФ, провела реформи – уже цьогоріч у держави було б у рази більше ресурсів. І це б не скасувало локдауну. Ні. Але дало б державі більше можливостей допомагати. І вберегло б уже багато життів. Тому що якби в України були гроші, локдаун запровадили б ще в листопаді. І тривав би він набагато довше, ніж смішні січневі два тижні.
І так, не треба порівнянь із Майданом. На Майдан люди виходили за справедливість і цінності. А не за двотижневий заробіток.
Але на Майдан люди виходили, зокрема, і за те, щоб тепер протестувальники мали право протестувати проти локдауну. Ну і нехай протестують. Люди повинні мати право відстоювати свої інтереси. Але держава потрібна для того, щоб, з огляду на егоїстичні інтереси кожної із груп, ухвалювати рішення в інтересах усього суспільства. І точно не в інтересах українських платників податків колапс медицини та масові смерті.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
