Посол України в Білорусі Ігор Кизим в ефірі телеканалу «Україна 24» 26 листопада заявив, що йому було дивно чути від білоруської сторони про нібито існування загроз для безпеки та діяльності білоруських дипмісій в Україні.
«Взагалі-то, це нормальна подія, коли в однієї сторони є занепокоєння щодо дій іншої сторони. І це стосується дипломатичного представництва – такі виклики природна нормальна практика. Але, на жаль, склалося так, що мене в МЗС Білорусі викликають лише для того, щоб вручити ноту протесту. Сьогодні нота була викликана тими подіями, які відбуваються в Києві зокрема», – сказав він.
За словами Кизима, дипмісії інших країн в Україні охороняють досить серйозно.
«Що стосується безпеки, я бачив там посилений кордон. У кожному випадку завжди реагують правоохоронні органи. Це нормальна практика. Проблема в тому, що ті білоруси, які були змушені переїхати в Україну від переслідувань і жорстокого придушення акцій протестів, очевидно, що вони накопичили негатив стосовно білоруської влади, і таким чином вони проявляють його в Україні», – додав дипломат.
У відповідь на питання про можливе існування зв’язку між його викликом до МЗС Білорусі та приїздом до Мінська глави МЗС Росії Сергія Лаврова Кизим зазначив, що йому також спало на думку, що «дивно співпало».
«Принаймні, мене запевнили, що це збіг, просто ситуація так склалася, тому що давно збиралися викликати з цього приводу. Але я теж звернув на це увагу… Можливо, дійсно вони щось хочуть показати, не хочу сказати своїм «старшим братам» (як вони люблять називати), що вони в цьому антиукраїнському тренді працюють», – додав Кизим.
26 листопада МЗС Білорусі викликало Кизима, йому вручили ноту протесту, в якій білоруська сторона висловила «рішучий протест у зв’язку із безперервною серією антибілоруських акцій щодо посольства Республіки Білорусь в Україні і вимагає забезпечити на належному рівні безпеку дипломатичної місії відповідно до норм Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року».
Того ж дня Лавров приїхав до Білорусі, де зустрічався із Олександром Лукашенком.
Із 9 серпня в Білорусі не вщухають масові акції протесту тих, хто не згоден із результатами голосування на виборах президента. За офіційними даними, перемогу на них здобув Олександр Лукашенко, за якого проголосувало 80,1% виборців (він керує країною з 1994 року). Друге місце з 10,1% голосів посіла білоруська опозиціонерка Світлана Тихановська. Водночас альтернативні екзитполи засвідчували протилежну картину – впевнену перемогу Тихановської.
Білоруські силовики жорстко розганяли мітинги, використовуючи світлошумові гранати, гумові кулі та водомети. За час протестів сотні демонстрантів дістали травми і поранення. За офіційними даними, загинуло четверо учасників мітингів.
Відомо ще про одного загиблого, Романа Бондаренка, внаслідок сутички невідомих у масках із місцевими жителями. Конфлікт виник через біло-червоно-білі стрічки. У Слідкомі Білорусі заявили, що загиблий був п’яним. У коментарі виданню TUT.BY лікарі сказали, що в організмі Бондаренка було нуль проміле алкоголю.
Лукашенко 23 вересня обійняв посаду президента. Вперше за історію Білорусі церемонії інавгурації не анонсували і не транслювали по телебаченню. Низка держав, зокрема США, Великобританія, Канада, Німеччина, Латвія, Литва, Норвегія, Польща, Данія, Україна та Чехія, не визнали інавгурації Лукашенка.
Євросоюз 2 жовтня запровадив обмежувальні заходи проти 40 осіб, відповідальних за фальсифікацію результатів президентських виборів і насильницьке придушення мирних протестів. 6 листопада ЄС запровадив санкції проти Лукашенка, який вважає себе президентом Білорусі, і ще 14 білоруських чиновників. До санкцій приєдналася Україна. Після вбивства Бондаренка Євросоюз пригрозив Білорусі новими санкціями.
