Інформація щодо Шеремета. Питання часу і місця.
Спочатку вступ.
1. Шеремета Лукашенко вважав своїм особистим ворогом. 2012-го «Білоруський партизан» дуже й дуже жорстко проходився по білоруській владі.
2. Чи працював білоруський КДБ щодо Шеремета? Так (тут можна навіть без «найімовірніше»).
3. 2012 рік. Шеремет у Москві. У цей самий час починається тиск Сулеймана Керімова щодо продажу РФ «Беларуськалия». Нагадаю, що вже 2013-го заарештували в Мінську [російського бізнесмена Владислава] Баумгертнера, а з Москви білоруський КДБ намагався викрасти менеджерів «Уралкалия». Те, що оперативні групи могли бути у столиці РФ, – імовірно. Як імовірнне і стеження з боку їхніх російських «колег».
Документи.
У ЗМІ з’явилася інформація, що документи і записи надав Ігор Макар – лейтенант «Алмаза», який на початку 2020 року давав інтерв’ю про політичні вбивства в Білорусі.
Але тут маємо проблему. Макар – лейтенант «Алмаза». «Алмаз» – структура МВС, до того ж силова. Вони не займаються наглядом, прослуховуванням. На записах голос, схожий на керівника КДБ. Інше відомство і зовсім інший рівень в ієрархії.
Тобто ймовірність того, що матеріали зібрав особисто Макар, приблизно така сама, як потепління до +25 °C у Мінську і Києві вже завтра.
Отже, якщо матеріали передав він, то є джерело, що зібрало їх і передало Макару (у Швейцарію). Дивний алгоритм, навіть (чи тим паче) якщо це тільки електронні версії.
Чи можуть матеріали бути правдою? Можуть. А можуть і не бути. Це запитання до тих, хто збирав пакет. Справжність може встановити слідство (необов’язково в Білорусі). У таких випадках документи передають і перевіряють.
У нашому випадку є публікація та інформація про те, що інформацію передали «у Брюссель». Окей.
Тепер місце (теми).
Ця інформація створює напруженість відразу в кількох аспектах:
1. Внутрішньобілоруська політична криза. Меншою мірою, з огляду на її гостроту і сьогоднішній стан оточення Лукашенка. Але впливає.
2. Вісь відносин Білорусі зі структурами ЄС. Не сьогодні, але дещо згодом, коли почнеться торг із продажу «діалогу від білоруської влади».
3. Внутрішньоукраїнські процеси – падіння рейтингів Зеленського, скандал навколо справи вагнерівців, корупційні скандали і лінія Зеленський – Аваков (зокрема затяжне розслідування справи Шеремета).
4. Білорусько-українські відносини. Політично країни наразі у стані конфлікту. На економічну сферу цей конфлікт поки що не перейшов.
Тепер про час.
Україна.
Опублікування плівок на тлі перерахованих вище скандалів (справа вагнерівців, конфлікт ОП з НАБУ, відносини Зеленський – Аваков тощо) створює додатковий подразник в українському інформаційному полі. І, як наслідок, можливість для розгортання сценаріїв політичного протистояння, де головними питаннями будуть:
1. Розслідування справи Шеремета і провали влади у відбудові силових відомств.
2. Позиція української влади щодо білоруського питання.
Білорусь.
1. Наприкінці грудня 2020 року відбулися безуспішні перемовини Білорусі і РФ щодо нафти. Мінськ погодився на умови Москви, компенсації за брудну нафту 2019 року не буде.
2. Але водночас «Белорусьнефть» підписала з азербайджанським Socar довгостроковий договір на постачання нафти. Азербайджанської та «іншої». Сировина має йти трубопроводом «Одеса – Броди». Цей контракт дає додаткове поле маневрів для офіційного Мінська.
3. Кулеба заявив, що Україна поки що не має наміру приєднуватися до економічних санкцій проти Білорусі. Для України це ринки і частина критично необхідних товарів. Для Білорусі це частково необхідні товари і, що важливіше, ринок, який є альтернативою російському.
Але якщо конфлікт за результатами «плівок» виникає, то українська влада може наважитися на дії, спрямовані на зняття напруги. Оскільки вирішити питання щодо силових відомств швидко неможливо, можна обрати шлях додаткових рішень щодо білоруського напрямку. Зокрема, перенесення політичного конфлікту в економічну площину. Це ставить під удар не так і не стільки торгівлю, як реалізацію спільних проєктів. Зокрема щодо транспортування нафти на білоруські НПЗ.
Вигодонабувач у цьому випадку є очевидним.
Черговий виток кризи в Україні, який пошириться відразу в кількох площинах (політична конкуренція, силові відомства, питання Донбасу як логічне продовження перших двох), – також непоганий сценарій для Кремля.
Висновок:
1. Час, місце, тема для передання інформації обрано ідеально – б’ють відразу в кількох напрямках.
2. Справжність матеріалів потрібно розслідувати. Але, незалежно від результатів розслідування, інформація вже відпрацює своє.
Що робити Україні?
Оскільки є повідомлення, що матеріали «надіслали у Брюссель», українське МЗС, уповноважені слідчі органи як зацікавлена сторона (нагадаю, вбивство Шеремета сталося в Києві, за обвинуваченням у причетності затримали громадян України) можуть висловити наполегливе бажання отримати матеріали як для перевірки автентичності, так і для подальшого розслідування. Або встановити свою участь у перевірці матеріалів на території ЄС.
Така реакція дасть змогу продемонструвати готовність до реагування.
1. Якщо матеріали не надіслали або надіслали не в органи, що займаються слідством, виникає привід говорити про банальну інформаційну операцію (але в такому разі ще наполегливіше вимагати їх собі).
2. Якщо справжність встановлено – комунікувати, іти далі.
Якось так.
Джерело: Ігар Тышкевіч / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
